Городище міста Чучин (Балико-Щучинське городище)

 
 
Історія.
 

Літописний Чучин, залишками якого є Балико-Щучинське городище, є однією з фортець дніпровської оборонної лінії, що разом пороською та посульскою лінією були захистом від нападу кочівників. У 110 році половці захопили Чучин і села поблизу Переяслава.

 

Городище було фортецею і портом на Дніпрі і домінувало на всю навколишню територію.

Балико-Щучинське городище досліджувалось Канівською експедицією Інституту археології АН УРСР під керівництвом В.Й.Довженка у 1961-1962рр. та 1964-1966рр. Виявлено залишки деревяних конструкцій валу та кріпосної вежі, сліди тайника - підземного тунелю, залишки 26 жител, господарчі споруди та предмети різного призначення.

 
 
 
 

 

 
 

Зараз на території городища розташований меморіальний комплекс «Букринський плацдарм» на честь визволення Києва у 1943р., внаслідок будівництва городище було майже повністю знищене, збережено лише невеликий відрізок валу.

 
 
Топографія.

Городище розташоване поблизу с.Балико-Щучинка на березі Дніпра, підноситься над рівнем річки на 70м. Городище займає площу близько 5 га складається з двох частин: дитинця та окольного града.

 
 
 
 

 

Схема городища за М.П.Кучерою
 

Обидві частини з напільного боку обнесено валами і ровами. Місцями вал зберігся до 4м. В’їзд до окольного граду містився з пд-зх, з боку яру, до дитинця   - з пд, де у валу (на схемі) помітний розрив.

 
 
Література:
 

1. Шандрик Н.І. Довідник з археології України. Київська область. Київ, Наукова Думка 1977

2. Кучера М.П., Слов`яно-руські городища ІІХ-ХІІІ ст. між Саном і Сіверським Дінцем, Київ 1999

3. «Від Трипільської культури до сучасності.» Путівник-довідник. Головний редактор Коцур В.П., Київ 2004

 
 
Ткачук Леся (Леля)